Від «нон-» до «пост-»
Експозиція творів одеських митців, що охоплює останній півстолітній період розвитку авангардних течій цього міста, представлена в оновлених залах Музею сучасного мистецтва Одеси (МСМО). Модернізація інтер’єрів дозволила розширити корисну виставкову площу цього досить динамічного молодого закладу і ширше представити колись упосліджене мистецтво модерністів та їхніх наступників — від нонконформістів до найсучасніших течій і напрямків.
Логіка та структура оновленої експозиції стрункіше відображає хронологію художніх процесів др. пол. ХХ — поч. ХХІ століть, визрівання «другого авангарду» в умовах панівного соцреалізму. Огляд розпочинається періодом 1950—1960-х років: гуманістичний пафос мистецтва «шістдесятників» — торжество духу та внутрішня краса, зовні сувора і велична (Ацманчук, Єгоров, Гегамян, Фрейдін, Слєшинський). Зал «парканної виставки» «Хрущик + Сичик» знайомить з творчістю знакових фігур модернізму 1970-х років Валентина Хруща і Станіслава Сичова, з їхніми сміливими експериментами мінімалістичного та експресивного плану. Гра з мистецтвом минулого, нове розуміння суті творчості — нонконформізм і концептуалізм 1980—1990-х років. Тут ми зустрічаємо такі імена, як Войцехов і Лейдерман, «трансавангардисти» Ликов, Ройтбурд, Рябченко, Павлов і Тронов. Власне, цей зал, як і перший, став своєрідною родзинкою для глядачів. Далі модернізм кінця 1970-х — 1980-х років, досліди з формою, різноманіття технік, прийомів і фактур, спроба синтезу мистецтва та примат індивідуального. Завершують огляд фактично незмінні зали андеграундного плану — камерний, зі щемом і любов’ю сформований зал Юрія Коваленка та прилеглий до нього зал Володимира Наумця, а також «квартирні виставки». Остання зала значно доповнена творами «хрещеного батька» нового авангарду Олега Соколова, нещодавно подарованими музею дружиною художника мистецтвознавцем Оленою Шелестовою.
Можливо, в розстановці акцентів не все безсумнівно (що обумовлено, скоріше, можливостями музейного фонду), але цікаво, по-новому й сміливо, як кожна нова хвиля колись викличного авангарду. Сьогодні вибудувані у логічний ряд чудові картини здатні бентежити хіба що мистецького неофіта. Але скільки ж потрібно було сміливості, таланту, любові до мистецтва і жертовності їхнім творцям! Картини сприймаються як стенограми, як інтелектуально-психологічний і естетичний зріз свого часу, як своєрідна вітальна маніфестація художників у майбуття.
Нова концепція музейної експозиції МСМО охоплює також ті течії, які показові для мистецтва кінця ХХ — початку ХХІ століть, наприклад, психоделічну. Це дозволяє прослідкувати ступінь впливу досвіду одеських мистців більш раннього часу на творчість їхніх наступників.
За матеріалами газети «День»